Художній фільм про боротьбу українського народу проти поневолювачів

Цей фільм має побачити кожен українець! Слава усім загиблим патріотам України.

Фільм «Жива» було знято за реальними подіями, які трапилися з Анною Попович у 1950-х роках. У 91 рік Попович розповіла свою історію авторам стрічки та дозволила її екранізувати. Більша частина зйомок відбувалися у Ґорґанах, у тих місцях, де відбувались події з життя Попович. Сцену з допитом головних героїв знімали у львівському Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», директор якого, Руслан Забілий, виступив консультантом фільму.

«І настане час, коли один скаже: Слава Україні! І мільйони відповідатимуть: Героям слава!» — Степан Бандера
Фільм емоційно розкриває боротьбу українського народу проти поневолювачів. І як на кожній війні, є кохання (а куди ж без нього!), переживання, не прості людські взаємини, пристрасть, зрада, порив почуттів… І хоча цей фільм зроблено на кшталт «академічного» (щось на зразок документалістики — поставлено сухо, уривчасто, голос — не живий, не акторський, а дикторський — росіянам би такий сюжет — «лялечку» художню б зробили — от там дійсно уміють захоплююче кіно робити), все ж таки сюжет фільму неймовірно гарний, патріотичний, проукраїнський, а отже дуже потрібний нам, і не лише українцям.  Подібних фільмів ой, як не вистачає у наш час. Їх треба набагато більше створювати.

І все ж спасибі режисерам, операторам, акторам та всім тим, хто працював над фільмом «Чужа». За глибину, щирість, правдивість… Фільм дійсно рве душу, особливо, коли на місця героїв себе ставиш — тоді все відчуваєш і по-справжньому розумієш — хто тобі друг і брат, а хто ворог і негідник!

Назар Хомечко:
«Памятаю розмовляв колись із одним повстанцем. Він розповідав мені про страшні події свого життя і про москалів, через яких ці страшні події відбувалися. Я просив його простити їм. Він був на склоні своїх літ і я закликав його до прощення. Він рознервувався і сказав: “Шо? Простити москалів? Якщо ти так думаєш, то щоб тебе шляк трафив”. Я його розумів. І ще більше розумію після перегляду цього фільму».
Оксана Війло:
«Дуже дякуємо за фільм. Українське патріотично-історичне кіно має виховувати достойне покоління. На фільмах про нашу визвольну боротьбу мають рости покоління».
Надія Миколайчук:
«Фільм — бомба! Передивлялась три рази, і ще хочеться дивитися. Пісня в кінці фільму, то взагалі, кульмінація, виймає душу! дякую за можливість продивитися фільм та авторам і всім, хто працював над цим!»
Іван Добров:
«Спасибо за фильм! Жаль русских субтитров нет».
Інна Шевченко: 
«Сюжет интересный, но настолько всё поверхностно…, какими то урывками. Я не кинокритик, просто зритель. Фильм напоминает документалку, в которой идёт реконструкция и инсценировка событий. Актёры как не в своей тарелке и каждый сам по себе. Дублирование — ужасное…, русские разговаривают с украинским акцентом. Горы, лес — этого слишком много, но это единственное, что мне понравилось, как реклама горнолыжного курорта “Буковель”. От фильма ожидала большего. Дизлайк режиссёру. Треба негайно переглянути “Тіні забутих предків”, щоб забути про цей жах під назвою «Жива».
Роман Третяк:
«Дуже дякую за фільм — він рве душу. Недарма українці стільки років виривалися з обіймів “старшого” (а насправді — молодшого) «брата». Може зараз зможемо вирватися?!»
Радбек Баталов:
«Фильм — хорош, жаль что пол фильма не понятно, был бы хоть перевод в субтитрах что ли, русские такое не покажут…Такие фильмы только в Украине, наверное, показывают».
Микола Надвірний:
Вічна пам’ять і вічна слава Героям!

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте